Пряники - як різновид народної скульптури (майстер-клас з розпису пряників)
До зустрічі з Аллою Федорівною Северинець ми навіть не уявляли, що пряники, техніка їх розпису є частиною культурного надбання багатьох країн світу.
З’явилися вони у Німеччині. Однак сьогодні найпоширеніші у Чехії і саме майстрині цієї країни найвідоміші у світі. У них ,звичайний пряник, вкритий білою глазур’ю, дуже цінують. В Угорщині пряники розписують у техніці калачай – це їх національна вишивка, яку використовують для декору випічки.
Випікали пряники і в Київській Русі. За переказами, у багатих родинах був цікавий звичай – коли народжувалася дівчинка, збиралися господині, бабки-повитухи і пекли пряники. Над тістом проводили спеціальний обряд. Коли медяники випікали, їх складали у спеціальні дерев’яні скрині і не відкривали їх доти, поки дівчина не виходила заміж. На весіллі, коли церемонія добігала кінця, скриню відкривали і пряники роздавали гостям. Тож, як бачимо, така випічка могла зберігатися роками. А ще в Україні у давнину існував звичай пекти великий медяник, який давали дівчині як придане. Для того, щоб його довезти до дому нареченого, запрягали двох волів і возом везли у нову домівку.
Невичерпна фантазія і високий художній хист українського народу виявився у формі і декорі пряників. Привабливі, як іграшки, вони мають приємну для ока форму і відрізняються веселими барвами прикрас.
Сьогодні ж пряники Алли Федорівни – це маленькі шедеври. На них вона створює вишукані орнаменти і навіть картини.
В один із днів своєї відпустки майстриня провела майстер-клас у територіальному центрі соціального обслуговування. П’янкий медово-імбирний аромат ще зранку заповнив всі закутки приміщення. Пряники, розписані власноруч, можна було поласувати самому, а можна подарувати, а такий подарунок буде оригінальним і приємним. Майстер-клас припав до душі літнім жінкам. Працювали усі разом, але в кожного – свої ідеї та фантазії. І пряники, і процес творчості подарували жінкам святковий настрій!
Дякуємо Вам, Алло Федорівно, за такий яскравий день!